Blackburn Buccaneer S.2 RN. Збірна модель літака в масштабі 1/72. AIRFIX 06021

Новинка 2020 року!

Набір пластикових деталей для збирання моделі літака в масштабі 1/72.

Кількість деталей — 141 шт.

Довжина моделі — 268 мм.

Розмах крил — 186 мм.

Могутній «Блекберн-Букканир» був одним із найпотужніших ударних літаків низького рівня періоду холодної війни, спочатку подався до Королівського флоту 1962 року, щоб протистояти великій загрозі масштабної програми розширення радянських ВМС. Замість того, щоб зіткнутися з величезними витратами на будівництво нових власних кораблів для протидії цій загрозі, британці думали в той час використовувати свій новий ударний літак для знищення радянських кораблів за допомогою комбінації звичайної та сексуальної зброї. Бувши здатним до надзвичайно високих швидкостей на низькому рівні, Buccaneer виявився ідеальним літаком, щоб тримати країни Варшавського договору в напруженні, навіть попри те, що на продуктивність перших Buccaneer, що стали на озброєння, Вплив на брак потужності у двох de Havilland Двигуни Gyron Junior.

Працюючи на палубах порівняно невеликих британських авіаносців, Buccaneer мав бути жорстким, а його грубий, бездумний підхід до проєктування не був досить підкреслений під час виготовлення літака та процедури літніх випробувань. Побудований на заводі Brough у Blackburn Aviation, кожен зібраний Buccaneer був перевезений автомобільним транспортом, що тягнеться за вантажівкою на власній шасі. Вони мали були проїхати приблизно 16 миль звивистими проселеними дорогами та мостами з гострими поворотами до заводу компанії Холм-на-Спалдинг-Мур, де вони мали були пройти остаточні перевірки та літні випробування.

Розв'язуючи більшість проблем, які не давали змогу раннім літакам повністю реалізувати свій потенціал, Buccaneer S.2 був набагато поліпшеною платформою, що має модифіковане крило, збільшений запас палива та кілька потужних двигунів Rolls Royce Spey. Цей новий варіант забезпечив повітряне озброєння флоту дійсно винятковим ударним літаком, який вирізнявся в умовах низького рівня, у якому йому було призначено працювати. Однією з особливо корисних конструктивних особливостей літака, який працював переважно над водою, був тип ежекційного сидіння, встановленого у Buccaneer — у разі заглушення сидіння однаково буде спрацьовувати, навіть якщо літак занурюється у воду. Коли 1978 року Королівський флот видалився зі своїх великих авіаносців, їхні улюблені пірати були передані дотвою Королівських ВВС. , які вже були шанувальниками багатьох якостей, якими володіє цей літак, і вдячні за це збільшення їх інвентарю. На піку своєї сили до кінця 1970-х років «Блекберн Букканир» обладнав не менш ніж шести ескадронів Королівських ВВС.